Зустріч присвячена питанням адаптивного спорту

21 жовтня 2025 р. у межах діяльності Центру інклюзивної освіти ХНПУ імені Г.С. Сковороди (керівник – д. пед. н., професор Олена Семенівна Казачінер) відбулася зустріч, присвячена питанням адаптивного спорту.

Зустріч провели:

Михайло Олександрович Тарасенко – військовий, отримав поранення на фронті, призер Ігор Нескорених, амбасадор-радник начальника Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації з питань адаптивного спорту;

Олена Володимирівна Тарасенко – головний спеціаліст відділу з молодіжної політики  Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації.

Адаптивний спорт – це фізична активність, створена або змінена так, щоб люди з різними функціональними порушеннями мали рівні можливості брати участь у тренуваннях та змаганнях.

Важливо розуміти, що це не «особливий спорт» і не «спрощений варіант». Це повноцінна сфера спорту, де головний принцип – доступність. Адаптивний спорт відкриває шлях до здоров’я, командного духу й досягнень для всіх, незалежно від рівня рухливості, сенсорного чи когнітивного стану. В основі – досягнення радості від руху.

Щоб спортивну дисципліну можна було назвати адаптивною, вона має враховувати кілька аспектів:

Доступність і рівність – змінені правила, пристосоване обладнання або умови, які дозволяють брати участь усім спортсменам.

Безпека та підтримка — врахування індивідуальних потреб, щоб спорт був не лише змаганням, а й простором для розвитку.

Мотивація й сила духу – адаптивний спорт дарує людині можливість відчути впевненість у власних силах і належність до команди.

Розвиток і інтеграція –  це не про обмеження, а про відкриття нових шляхів для руху й спілкування.

Тож адаптивний спорт – це шлях до здоров’я, самовираження та гідності. Це доказ, що спорт належить кожному.

Адаптивний спорт має великий потенціал для розвитку дітей із особливими освітніми потребами, сприяючи їх соціалізації, покращенню самооцінки та розвитку комунікативних навичок. Міжнародний досвід показує, що адаптовані програми допомагають інтегрувати таких дітей у соціум та покращити їх психологічне та соціальне благополуччя. В Україні впровадження адаптивного спорту потребує створення нормативно-правової бази, підвищення кваліфікації педагогів і доступності спортивної інфраструктури. Це дозволить краще забезпечити рівні можливості для розвитку кожної дитини.

Щиро дякуємо нашим ведучим та учасникам, які активно спілкувалися та обговорювали питання адаптивного спорту.

До нових цікавих зустрічей!