Екскурсія на Хорошевське городище

Знайомство з археологічними пам’ятками під час дистанційного навчання
– важлива частина підготовки майбутнього вчителя історії. Вона може стати
особливо цікавою та привабливою, якщо перед нею поставлено справжнє
дослідницьке завдання.
5 жовтня 2025 року група студентів, основу якої складали студенти 21
групи нашого факультету виїхали маршрутним автобусом до селища Хорошеве
(фото 1). Цікаво відзначити, що для участі в ній троє студентів приїхали
здалеку: Уляна – приїхала зі Львова, Ярослав – з Волині, Богдан – із Запоріжжя.
Денис був із другом.
Завданням групи було обстеження сучасного стану відомого ще з ХVI ст.
давнього городища і пошуки його південної межі – рову та валу, котрі були
востаннє описані ще перед ХІІ Археологічним з’їздом, що відбувся у 1902 р. в
Харкові. В нас були лише схематичний план того ж часу, сучасні google-мапи,
інтуїція та досвід керівника, а також наша таємна зброя – студентка Катерина,
котра живе поблизу Хорошевого та непогано знає цей населений пункт.
Спочатку ми оглянути північну частину, де колись розміщувався дівочий
монастир (фото 2) та «Гуляй Гору» – місце останніх розкопок 1980-х рр. (фото
3, 4). Потім віднайшли Саржину криницю, котра згадується в писемних
джерелах ще з ХVІІ ст. (над нею ще зберігся дерев’яний зруб). Чимало зусиль
було прикладено для пошуків загадкового валу, котрий ніхто з археологів не
бачив більше 100 років. І його було знайдено (фото 5). Він частково зберігся
ділянкою завдовжки 50 м, при висоті до 5 м, а перед ним – рів, котрий за майже
тисячу років значно заплив. З внутрішньої частини вал було пошкоджено
сучасним глиняним кар’єром, котрий показав його структуру (фото 6): чітко
простежуються скіфський на слов’яно-руський періоди його будівництва. Ми

зібрали керамічні артефакти та рештки обвугленого дерева, котрі будуть
проаналізовані фахівцями.
А ми чекаємо весни, щоби повернутися до Хорошева для проведення
справжніх археологічних досліджень. Тепер є про що мріяти!
06.10.2025
Завідувач навчально-науковою
археологічною лабораторією,
доцент кафедри історії України Володимир Колода